Звіт секретаря Троян Валентини Михайлівни про відрядження до Республіки Польща.
UNDP (ПРООН), організував стаді-тур до республіки Польща для представників громад Донеччини. Він Іллінівської ОТГ прийняла участь Троян Валентина Михайлівна, секретар Іллінівської сільської ради.
Свій звіт Валентина Михайлівна публікує із фотографіями та детальним описом.
"Довго збиралася (цілих 3 тижні !) з думками ,намагаючись виділити щось окреме .якусь подію чи надзвичайне явище із низки вражень та почуттів. А в голові чомусь увесь час прокручувалась тільки назва шикарної прози Ліни Василівни Костенко «Записки українського самашедшего».
Але я не була «самашедшою»,нас було 20,рівно 20 представників всіх владних рівнів із Донецької та Луганської областей, які вирушили з навчальним візитом до Польщі за підтримки UNDP, урядів Швеції та Швейцарії.
І так,короткі подорожні записки українських урядовців на польській землі.
Польща зустріла похмурим небом,доволі теплою і м’ якою погодою (ось що означає інша кліматича зона) та майже пустим аеропортом Катовіце. Але чомусь зовсім не було відчуття закордону,навпаки, мені чомусь здалося ,що я вдома.Генетична пам’ять -то велика сила (маю польське коріння,бабця з маминої сторони була полькою).
Аеропорт Катовіце.
Перше ,що потрапляє на очі – це дороги,вужчі за наші та в ідеальному стані з шумопоглинаючими спорудами впродовж всього шляху та зелена трава,обмита дощами,точно така як у нас на Донеччині, але на відміну від гарячого степу, якась сита,зелена-презелена. І я чомусь подумала: « А ми звемо її бур янами…» багато хвойних дерев, прості квіти ( в основному,петунія, та бегонія),але надзвичайно доглянуті і яскраві. Якби мене запитали : «Яка квітка є символом Польща, я б сказала –ПЕТУНІЯ.» Вона всюди : на вікнах будинків,клумбах,перголах ,всіх кольорів та відтінків. А ось таких улюблених нами троянд я не помітила зовсім.
Перші враження від поселення - зручний готель “Diament” із гарним рестораном та європейською їжею. Респект та уважуха організаторам –логістика була на високому рівні. За півтори роки моєї роботи над реформою децентралізації в Україні, треба щиро відмітити,що навчальні програми за підтримки UNDP завжди організовані на високому рівні.
Готель «Діамант».
День перший.
"КАТОВІЦЕ -СТОЛИЦЯ СІЛЕЗІЇ" ,місто, яке впродовж цілої неділі було нашою домівкою.
Ми познайомилися з організаторами навчального туру з польського боку паном Войцехом Одзімеком та Давідом
Взагалі,Катовіце –місто доволі молоде та сучасне,чимось схоже на міста Донбасу, місто шахтарів та сучасних будівель на зразок супер сучасної неймовірної будівлі камерної музики польського радіо (якось так воно зветься,якщо не помиляюсь).В очах нашого польського супроводу була гордість – дуже вже шикарна будівля. Іще шахти ! На відміну від наших,забутих та покинутих, польські закриті шахти використовуються як туристичні марштути. Поляки взагалі активно працюють у сфері ревіталізації і використовують промислові об’єкти ,які були закриті останнім часом, для прокладання туристичних маршрутів ,тим паче,що є можливість використання коштів у рамках європейської підтримки розвитку країни. Ось і відповідь чи потрібна Україні євроінтеграція з подальшим членством. Необхідна ! І виглядає це дуже класно –ніяких супер ідей, але ж це –цікаво ! І квіти, квіти, квіти. Вони тут усюди. Помітно,що цей бізнес у фаворі.
В Катовіце тісно переплелися минуле і сучасне.
Сучасний торгівельний центр, який чомусь зветься галереєю. Galerea Katowize
Вид на місто з моста.
Мости в Катовіце дуже красиві. На вигляд супер сучасні.
По дорозі до магазину побачили місце дислокації місцевої влади Катовіце.
Звичайно ,не втрималися від фотки ))
Я не знаю,хто є той пан ,але його постать майорить у центральному парку Катовіце.
Найбільший у Польщі собор знаходиться у Катовіце. Нічого подібного я не бачила –він просто величезний !
Катовіце увечорі,всі чекають на трансляцію футбольного матчу.
Та сама вище згадана будівля польського радіо.
Поляки нічого не зруйнували ! Вони просто вкрили споруди величезними скляними шатрами.Прикольно вийшло !
Ось так виглядає шахта –туристичне місце у Катовіце.
День другий. "КРАКІВ - історична перлина Польщі"
Це справжня перлина ! Із старовинними вулицями та будинками ,костьолами ,кінними виїздами і звичайно ж, Вавелем- резиденцією польських королів. Кожний клаптик краківської землі сповнений історії і ти відчуваєш себе частиною цієї історії теж (знову згадалося польське коріння)))).
У Кракові знаходиться воєвода та маршалка,щось подібне до наших владних інституцій обласного рівня. Тільки в Польщі всі гілки місцевої влади незалежні одна від одної. Найбільше фінансів отримує якраз найнижчий рівень,який зветься гміною (щось на кшталт наших отг) .Є ще повіти з війтами,приблизно наш районний рівень та,як уже зазначала,маршалка та воєвода. Мій польський знайомий пан Едвард Давідовскі , дуже розсмішив сказавши, що в Україні неймовірна кількість «парашутистів» ,тобто на відміну від незалежних та фінансово самостійних польських владних інституцій,ми маємо (поки що,сподіваюся)) стару радянську бюрократичну систему підпорядкування …на жаль.
Заступник воєводи.Сорррііі,не дуже гарне фото,але в приміщенні було темнувато.
Старовинні будівлі Вавелю.
Будівництво входу до замкової площі велося на пожертви людей,чиї імена записані на стіні перед входом до площі. Цікаво,чи знайшлися б у нас подібні меценати ? Треба спитати.
Фонтан бажань. Ми теж загадали бажання
Найпопулярніша особа у Польші, папа Іоан Павло ІІ.
Йдемо вгору,до замкової площі.
Існує легенда,що кинувши туди гроші, повернешся знову. Є там і гривні. Я теж кинула 50. Може повернуся…
Приємно натрапити на щось українське у Кракові...
Краків.Магістратура.
День третій. «РИБНІК-МІСЦЕ,ЩО ВРАЗИЛО!» Там все вражаюче : поєднання історичної спадщини і суперсучасної архітектури ,що помітне в плануванні адміністративної будівлі гміни ,сучасний поверх,на якому надаються всі послуги від всіляких дозволів до сплати податків прямо біля касового апарату ( поляки сплачують податки один раз на рік, про що ми тільки мріємо) та «веселих»(саме так я їх назвала !) житлових багатоповерхівок , яскравого, як квіткові клумби, дитячого садка. Моя колега,пані Даніела,секретарка гміни шепнула по секрету,що мають дуже гарного архітектора на що я запитала скільки він коштує. Може краще один гарний польський архітектор і,дивись, наші міста мали б зовсім інший вигляд - більш веселіший та яскравіший.
Щось на кшталт ЦНАПу,але не ЦНАП .
Місто Рибнік показало,як люди працюють для людей.
Касовий апарат для сплати ,простіший ніж термінал ))
Місце,де можна отримати всі види послуг,навіть заплатити податки не виходячи із приміщення.
Рибнік.
День четвертий. «ПЩІНА-ПЕРЛИНА».Так свій повіт називають самі поляки ,бо мають на своїй території старовинний замок.І перли теж там продають )) Пщіна має трохи дивнуватий логотип,який поєднує зображення замку з рогами зубра. Мені він чомусь здався більш схожим на величезні вуса комахи. Мабуть у поляків інший кут зору )) А ще там є єдиний у Польщі заповідник,у якому ще з 19-го сторіччя вирощують зубрів. І ось тут мене трішки «прошибло», коли побачила в імітаційному будинку побутові речі та польську вишивку. Саме така є у нас вдома, яка передавалося ще від прабабці. До речі, її звали Ельжбета. А мою маму Зося (Софія) . Ось воно
розуміння свого коріння !
Прапор міста. Всі міста мають свій, неповторний логотип та прапор.
Польська сторона розповідає про історію свого міста.
Слухаємо та навчаємося.
Пщина,центр міста.
Польські вітрини та вікна такі чисті,що більше нагадують дзеркала.
Ось вона,така знайома вишивка ! Як у бабусі.
Кожне місто і містечко у Польщі має свій центр.
Музей природи.
Зубр,хоча і не справжній .
День п’ятий. «МІКОЛОВ». Ось на нього чекала з нетерпінням,адже саме там розташована Повітова комендатура Державної пожежної служби. Так трапилося, що я була з самого початку у проекті із створення муніципальної рятувальної служби та будівництва Центру Безпеки Громадян .А ще Міколов - це місто, де можно шикарно відпочити на території суперсучасного водного комплексу аж із 3-ма !!!! басейнами, збудованими за проектами за європейські кошти,стадіоном на 50 тисяч глядачів,на якому виступав сам Брайан Адамс (ох і люблю ж рок)) В Міколові працює найбільша у Польщі громадська організація, яку очолює пані Марія Камик. В приватній розмові Едвард Давідовскі, радник війта, сказав,що ця організація реалізовує купу проектів ,загальна сума яких сягає кілька мільйонів євро .
Дуже гарно,що кожне місце, яке ми відвідали, має свій герб та логотип.
По приїзді займуся цим питанням !
Повіт Міколов.
На вході до повіту нас зустрічає ось ця усміхнена жінка.
Питань у нас ,зазвичай, дуже багато.Олег завжди поруч. Але десь на 3-й день починаєш розуміти польську мову. Все ж таки,ми всі – слов’яни))
А ми з війтом виявилися колегами, до роботи у місцевому самоврядуванні ми працювали у сфері освіти.
Ось вона,пожежно-рятувальна служба повіту.
Пре-зала .Чекаємо на презентацію .
До речі,хлопці із задоволенням фотографуються.
Нас зустрічає молодий рятувальник.
“Tauron”, міжнародна енергетична компанія. Музей Електрики.
Наша група чимось нагадує бджіл у спецодязі компанії “Tauron”.
Охоронниця Музею Електрики компанії “Tauron”.
Втомилися)) Наша група на чолі з Іриною Жученко.
З Едвардом Давідовскі.
День шостий. «ЛІБЬОНЖ-МІСТО, ЯКЕ ЗВУЧИТЬ ПО-ФРАНЦУЗСЬКІ».
Місце,де ми відвідали місцеву школу. Не просто відвідали,а й потрапили на свято, яке називалося «Літо, літо, здравствуй!». Мабуть,не потрібно пояснювати, що це було. А ще я познайомилася з дівчинкою Олівією, випускницею 6-го класу та її мамою Яніною. Це було свято єднання усіх з усіма, в тому числі із членами нашої делегації. Слід зазначити,що дивлячись на тих школярів ,я зрозуміла, що значить вислів «Вільна країна-вільних людей».
Захоплива розповідь пані директорки про основні спеціальності, яким навчають у ліцеї.
Пані директорка ліцею та Давід.
Молодь на занятті з військової підготовки.
Трохи прохолодно,але настрій перед початком доволі піднесений. Цікаво ж !
Наша група перед святом.
На початку виступають почесні гості –мер та директорка. Як у нас !
Пограти запросили і нашу команду.Вийшло гарне свято єднання і порозуміння.
«Співаюча» група підтримки. Найголосніше співає Еміль,хлопчик із яким я познайомилася до свята.Треба зазначити,що знання англійської дуже допомагає у спілкуванні. Молодь та малеча доволі добре розуміють і розмовляють на англійській.
P.S. І не було б цієї історії, якби не крута команда, що нас супроводжувала: пані Ірина Жученко, радник з питань управління в UNDP Ukraine / ПРООН в Україні представники польської сторони Войцех та Давід, команда перекладачів зі Львова Олег та Галя і, звичайно ж, наш непримітний та скромний Макс Денін )))
Олег,Галя та Макс.
Втомлені від напруженого графіку навчання, сидячи в аеропорту ми кажемо "До побачення, Польща! Ми знайшли тут багато нових друзів і просто цікавих людей!"
