Протидія домашньому насильству
Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види й форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.
Часто самі постраждалі не розуміють, що над ними чиниться насильство, наприклад, коли їм постійно погрожують, забороняють навчатися, контролюють кожний крок, ображають та принижують, як наслідок - все починає сприйматись як норма.
Домашнє насильство стосовно дитини – це вчинення фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства у будь-якій формі. До цих дій належать: нанесення дитині фізичних травм у формі побиття, штовхань, ударів, ляпасів, потиличників, покарання ременем, припікання запаленими цигарками, спроби удушення чи втоплення дитини, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова праця, використання дитини для заняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру, використання дитини в жебрацтві, втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози та сили.
Дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Надати допомогу постраждалим дітям зобов’язані їхні батьки, інші законні представники, а якщо зазначені особи є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини - органи опіки та піклування, у тому числі за зверненням родичів дитини (баби, діда, повнолітніх брата або сестри, мачухи або вітчима).
Якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно дитини вона не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.
Для захисту прав дитини, стосовно якої вчинено домашнє насильство, необхідно звертатися до таких державних органів та служб:
- підрозділів органів Національної поліції України;
- служби у справах дітей;
- органів опіки та піклування;
- органів управління освітою, навчальних закладів, установ;
- органів охорони здоров'я, установ та закладів охорони здоров'я.
Статтею 19 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року передбачено, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.
Захист прав та законних інтересів дітей у нашій державі регламентує Конституція України, норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав дітей у нашій державі.
У статті 52 Конституціївказано, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
Стаття 150 Сімейного кодексу України визначає основні обов’язки батьків щодо виховання дітей. Відповідно до вимог цієї статті батьки, зокрема, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також її поважати. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, та застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини
Відповідно до норм сімейного законодавства сама дитина, у разі порушення її прав та інтересів, може звернутися за їх захистом до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а у разі досягнення чотирнадцятиліття - безпосередньо до суду.
Стаття 164 Сімейного кодексу України дає вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав у зв’язку з порушенням прав та інтересів дитини та жорстоке поводження з нею. Слід зауважити, що коли судом при розгляді справ про позбавлення батьківських прав буде виявлено у діях батьків або одного з них ознаки злочину, правовідносини переходять з ініціативи суду у сферу кримінального законодавства. Так, Кримінальним кодексом України визначаються види злочинів, які пов’язані із жорстоким поводженням з дітьми, зокрема, умисне вбивство дітей; доведення дітей до самогубства; нанесення тілесних ушкоджень; побої та мордування; катування; незаконне позбавлення волі або викрадення дитини тощо.
Соціальні наслідки жорстокого поводження з дітьми
можна виділити два наслідки, що виявляються одночасно: шкода для жертви і для суспільства.
Рішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто сполучено з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають красти і здійснювати інші протиправні дії.
Гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому насильству:
- гаряча лінія поліції - 0 800 500 202,
- виклик патруля – 102;
- 1547 - урядова гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);
- 116 123 (для мобільних телефонів) або 0 800 500 335 (для стаціонарних та мобільних телефонів) - національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
- 116 111 (для мобільних телефонів) або 0 800 500 225 (для стаціонарних та мобільних телефонів) - національна гаряча лінія для дітей та молоді;
- 0 800 213 103 - гаряча лінія системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);
- муніципальна гаряча лінія - (048) 73 73 103.
Дитина вправі особисто звернутися за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а також кол-центру.
Актуальні посилання:
|
|
|
|
|
|
